Галлюциногенные грибы прущие грибы купить наркоту Ахтырский

Сижу, падаю в бездну под названием «закладки». Только что вернулся с корабля, загруженного свертками с марихуаной. Жизнь идет по кругу, как корабль по океану. Это моя реальность, я наркоман.

Меф меня поглотил целиком. Я стал как мамонт - тупой, безмозглый и безнадежный. Весь свой мозг наглотался колес, не оставив места для разумного мышления.

А ведь все началось с простой закладки. Один знакомый подсунул мне опий, пообещав незабываемые ощущения. Меня затянуло и я стал постоянным клиентом продавца наркотиков. Был доволен, думал, что мастер своего дела.

Однажды я услышал о квесте алкоголиков. Кто первый сможет набрать определенное количество пунктов, получит уникальный приз. Эта идея зашла мне в голову, я решил принять участие.

Первое задание - принять доставку закладки. Я отправился на старый склад, где встретился с незнакомцем. Купил наркотик и получил свои первые 10 баллов в квесте. Это был мой первый шаг на пути к победе.

Второе задание оказалось непростым. Чтобы получить 20 баллов, мне пришлось отправиться в темный переулок и найти продавца мефа. Он был нервным и подозрительным, но я смог убедить его в своей заинтересованности. Взял товар на точке и отправился домой, чувствуя себя настоящим игроком.

Третье задание было самым опасным. Нужно было наглотаться колес в андерграунд клубе. Вечером я пришел на место, где встретил много таких же участников квеста. Было видно, что все уже находятся в состоянии экстаза. Я решил не отставать и присоединился к ним. Через несколько часов утратил контроль над собой, но получил свои 30 баллов.

В итоге, я успешно завершил все задания в квесте алкоголиков и получил обещанный приз. Но стоило ли это этого? Моя жизнь стала еще более хаотичной и бессмысленной.

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.